8 грудня 2016 Дмитро із Житомира, який працював у Валбжиху на одному із автомобільних заводів, хотів винести із собою деталь, яку виготовляв під час зміни. Охорона перевірила рюкзак Дмитра і чоловіка звільнили та пожиттєво заборонили відвідувати територію заводу.
8 грудня 2017 Михайло з Одеської області вирішив, що все знає сам і покинув роботу на заводі, де працював та поїхав із Щеціна в містечко Барлінек на обіцяну роботу по 12 годин, пов’язану із деревообробкою. Як виявилося, робота там була по 8 годин, дуже рідко по 12 і з умовою якщо робиш норму. Назад Михайлу дороги не було. Як говорить приказка: “Риба шукає де глибше, а Михайло де краще“.
8 грудня 2019 Володимир та Семен з Харківщини раділи, що знайшли роботу від прямого роботодавця. На радощах хлопці не читаючи підписали договір на 1/⁴ ставки і пропрацювавши місяць були здивовані, коли роботодавець сказав що заплатить трохи пізніше, тому що у нього зараз немає при собі готівки. Попрацювавши ще 3 тижні хлопці отримали по 800 злотих за два місяці роботи замість обіцяних 6000 злотих кожен. Вони хотіли поскаржитись в інспекцію праці, але не знали польської, тому махнули на все рукою і поїхали додому. Ось такий досвід із прямим польським роботодавцем був у хлопців з Харківщини.