Через позицію шефа, що краще один рекрутер і 20 посередників, ніж 20 рекрутерів у одному офісі, в агенції з працевлаштування в Бидгощі завжди відбувалась «тікучка» кадрів.
Шеф рахував, перш за все, гроші. Посередники давали одному рекрутеру 30-40 людей на «хороші» вакансії. Шефу вигідніше було заплатити без податків по 150-300 злотих українському посереднику за людину, яку «доведе» до місця рекрутер, ніж таку ж зарплату рекрутеру, плюс податки, «зуси» і т.п. за 15 людей які знайде сам рекрутер.
Думки і дії шефа на перший погляд були зовсім до спини рекрутеру-новачку Івану. Але так лише здавалось. Насправді все було зовсім інакше.
Іван лише нещодавно почав пізнавати ази польсько-української рекрутації. Професія була ніби і цікава, але на початку зовсім не приносила бажаних заробітків.
Кількість кандидатів Івана набиралась досить повільно, а саме від кількості залежала його майбутня зарплата. Фінансова подушка Івана була зовсім худенькою, а назбирати її швидко якось не вдавалося.
«І ще ці ї*учі дні Народження», – пряма мова Івана в коридорі агенції. Через маніпуляції шефа з ротацією працівників то і справа приходили все нові рекрутери – з досвідом і без. Прийдуть, попрацюють місяць-два і звільняються.
«І обов’язково у когось із цих с*к буде День Народження!», – жаліється Іван. Хлопець невдоволений теперішнім станом речей.
«Я ці гроші шо, на станку ху*рю? Одні бл*ть Дні Народження і всі бл*ть родилися і всім к*рва по 50 злотих. Я бл*ть вже 9 разів за 3 місяці шо тут роблю скидався по 50 злотих на ті Дні Народження і 5 з цих с*к вже в нас не працює! І тепер знов, ше Олеся бл*т* родилася», – скаржиться на курілці Іван своєму колезі – іншому рекрутеру.
Дійсно, робота рекрутера не легка, як би навпаки не вважали деякі кандидати. Люди не доїжджають, втікають, не відзвонюють, а ти свою роботу зробив і нічого за це не отримав.
Коли ж до цього додається ще й низька зарплата, то взагалі відпадає бажання працювати. А коли із цієї зарплати щомісяця збирають по 50 злотих на День Народження, то це взагалі понад Іванові нерви.
Іван був рекрутером новачком і все він міг терпіти, але не ці 50 злотих кілька разів на місяць на Дні Народження колег, яких він не знав і з багатьма так і не встигав познайомитись, стали останньою краплею.
Іван підрахував, що за 3 місяці вже витратив 450 злотих і 250 з них вже ніколи йому не повернуться, бо ці люди вже звільнилися і не скидатимуться йому на День Народження.
Саме тому Іван прийняв вольове і фінансово грамотне рішення – звільнитися. Зараз тільки грудень, а в Івана День Народження на початку серпня, тому йому ще довго скидатися на цю «піраміду», а чи дотримає його шеф на роботі до серпня – теж під великим питанням. Скільки людей скинуться на День Народження Івану-рекрутеру в серпні навіть при умові що він ще буде тут працювати – теж не відомо. Тому вірне рішення лише одне – звільнятися.
Ось так Іван, щоб не залізти у ще більші борги вчасно зумів перервати це порочне коло. А ти вмієш вчасно зупинитися, якщо потрібно? Пиши у коментарях.