Шокуюча історія з елементами особистої драми сталася в минулу середу на одному з заводів по переробці риби, що знаходиться біля Ґданська. Іван з села Панасівки, що на Житомирщині, приїхав на заробітки у Польщу разом із дружиною. Пара потрапила на фізично важку роботу, але для Івана робота виявилася ще й морально важкою.
Працюючи на тасьмі з пакування рибного філе Іван певний час мав спокій. До холоду чоловік поступово звик, а корона забрала у нього запах на деякий час, тому все було ок – не воняло. Але однієї середи все змінилося, коли лідер зміни тимчасово поставила Івана на інший відділ, де працівники мають справу з цілими рибинами.
Сортуючи рибу за розмірами, серед середніх за величиною рибин чоловік випадково побачив те, що ледве не ввело його в депресію.
«Я побачив Ігната-карася. Це карась з мого рідного ставка в Панасівці. Я його ще з отакого пукасика пам’ятаю», – зі сльозами на очах ділиться Іван з журналістом rekrutera.com Світланою Вакантною.
На питання журналіста як карась міг потрапити до фабрики, яка займається переробкою та сортуванням виключно морської червоної риби Іван не зміг дати ствердної відповіді. Чоловік лише констатував факт і навіть показав на телефоні фото 5-річної давнини із риболовлі на ставку у Панасівці. На фото було чітко видно такого ж карася, якого побачив Іван на роботі у Польщі.
Факт залишається фактом – від Ґданська до Панасівки, звідки родом Іван, близько 800 кілометрів. Чи міг карась поконати таку відстань самотужки ми запитали у іхтіолога Карпа Віґілійного.
- Пане Карпе, чи може карась самотужки подолати таку відстань?
- Теоретично так, але для цього йому спочатку потрібно було б якимось чином покинути ставок і через систему річок добратися до річки, яка тече спочатку в Україні, а потім по території Польщі.
Ми запитали у Євгена, багаторазового переможця шкільних олімпіад з географії чи є такі річки і ось що відповів нам Євген:
- Найімовірніше, що карась мандрував через річку Західний Буг, яка протікає територією України, Білорусі та Польщі, і маючи довжину 772 кілометри впадає у Віслу. Далі за течією Вісли карась поплив аж до Ґданської Затоки, де Вісла впадає у Балтійське море і мабуть там був виловлений рибалками. Але це лише теорія.
Намагаючись дізнатись правду, журналісти також не відкидали теорію, що карась потрапив в Польщу контрабандним шляхом.
В будь-якому випадку, історія закінчилася хепі-ендом. Карась був ще живий, коли його побачив Іван, тому чоловік швидко помістив його у відро з річковою водою. Після надання першої допомоги, героя сьогоднішньої історії Ігната-карася чоловік передав у відрі на бус, який возить посилки в Україну. Водій за додаткову оплату погодився 3 рази по дорозі долляти у відро трохи свіжої річкової води, попередньо зливши стару.
«Один раз воду доливав із Вісли у Варшаві, потім з Бугу після кордону і останній раз вже із річки Случ під Новоградом-Волинським», – повідомив перевізник Женя Стетхемович.
Також водій вже після інтерв’ю додав, що поскільки вода була досить холодною, карась міцно спав, адже риби холоднокровні і впадають у сплячку при низьких температурах.
В Житомирі відро з карасем зустрів брат Івана і успішно доставив мандрівника до рідного села, де і випустив у ставок. Фото для підтвердження брат Івана вислав Івану на Viber.
За такий зворушливий вчинок Іван дістав нагороду від «Організації піклування карасів» та премію у вигляді сертифікату в рибний ресторан у Ґдині на 300 злотих, «за гуманне поводження з рибами» від закладу, де працює.